Розрізняють інфрачервоні (ІЧ), видимі (ВИД) та ультрафіолетові (УФ) промені.
ІЧ-промені називають тепловими. Для лікування застосовують короткохвильові ІЧ-випромінювання (780-1400 нм), які проникають у тканини організму на глибину 3-4 мм і лише частина їх (25-30%) – до 3-4 см.
Поглинаючись тканинами організму, квант енергії ІЧ-променів трансформується на теплову енергію. При цьому виникає судинна терморегуляційна реакція, що виявляється двома фазами. Спочатку настає короткочасна, незначно виражена фаза спазму, яка потім змінюється фазою активної гіперемії (активного тонічного розширення судин), в результаті якої підвищується місцева васкуляризація тканин, зростає кількість крові, що в них циркулює. Тепло є каталізатором, що прискорює біохімічні процеси у тканинах. Під впливом ІЧ-променів покращуються обмін речовин, трофіка та життєдіяльність тканин, прискорюються окислювальні процеси.
ІЧ-випромінювання викликають почервоніння шкіри - теплову еритему, яка, на відміну від УФ-еритеми, виникає під час опромінення та через 30-60 хв зникає. Поряд із тепловою дією короткохвильові ІЧ-промені можуть давати слабкий фотохімічний ефект. Під їх впливом підвищується тактильна чутливість шкіри та знижується больова. Болезаспокійливий ефект ІЧ-променів пов'язаний зі зміною чутливості рецепторів, видаленням продуктів метаболізму, зниженням тонусу м'язів. ІЧ-промені мають протизапальну дію при підгострих та хронічних запальних процесах. При цьому відбуваються збільшення місцевого лейкоцитозу та фагоцитозу, активізація імунобіологічних процесів, розсмоктування та видалення продуктів метаболізму, зменшення болю, посилення проникності судин.
Для лікування застосовують рефлектор Мініна, солюкс великий і малий, опромінювачі інфрачервоного випромінювання стаціонарні та переносні (наприклад, «Вугілля» та ін.), світлотеплові ванни.
Для проведення процедур рефлектор опромінювача встановлюють на відстані від 30 до 100 см (залежно від потужності випромінювання) від місця впливу збоку від кушетки, на якій знаходиться пацієнт. При опроміненні хворий має відчувати помірне тепло. Тривалість дії 15-30 хв, сеанси проводять щодня або 2 рази на день, на курс лікування до 25 процедур.
Показання: опіки, відмороження, в'ялогранулюючі рани та ін. енцефаліт, арахноїдит, вагітність.
Видимі промені мають довжину хвилі коротше, ніж ІЧ-промені, їх кванти мають дещо більшу енергію. Практично організм ніколи не піддається впливу одних лише видимих випромінювань, бо спектр лампи розжарювання, за допомогою якої одержують ці промені, містить понад 85% ІЧ-променів. Тому при опроміненні видимими променями в організмі відбуваються реакції, близькі до тих, що виникають при дії ІЧ-променів. Показання та протипоказання їх збігаються.
Уф-промені займають ділянку спектру з довжиною хвилі від 400 до 200 нм.
Розрізняють три області (ділянки) ультрафіолетових випромінювань:
УФ-А (ДУФ-промені) - з довжиною хвилі від 400 до 315 нм,
УФ-В (СУФ-промені) - з довжиною хвилі від 315 до 280 нм,
УФ-С (КУФ-промені) - з довжиною хвилі від 280 до 200 нм.
Важливе біологічне значення має бактерицидну дію УФ-променів, яка зумовлена їх впливом на субстанцію клітини. При УФ-опроміненні спочатку відбувається активізація, потім гноблення життєдіяльності бактерій і навіть їх загибель. Виражена бактерицидна дія має КУФ-промені (особливо з довжиною хвилі 254-265 нм).
УФ-промені проникають в організм людини на глибину 0,1-1 мм і викликають фотоелектричний ефект, вторинне фотолюмінісцентно-мітогенетичне випромінювання, фотохімічну дію. Вони впливають на всі метаболічні та фізіологічні реакції клітин. У процесі біологічної фотореакції беруть участь пігменти, полісахариди, ліпіди, білки, нуклеїнові кислоти. Особливе значення мають зміни, що відбуваються під впливом УФ-променів у ДНК та нуклеопротеїди. За допомогою ряду ферментативних систем клітина може розпізнавати та усувати зміну в ДНК-протеїновому комплексі. УФ-промені сприяють утворенню спеціального ензиму фотореактивації, за участю якого відбувається репаративний синтез у нуклеїнових кислотах. Усунення пошкоджень кислот у клітинах, зокрема ДНК може відбуватися шляхом темнової репарації. Спостерігається також неферментативний тип фотореактивації.
УФ-промені підсилюють окислювальні реакції в тканинах, сприятливо впливають на тканинне дихання, сприяють швидшому його відновленню.
Під впливом УФ-променів деякі речовини, не змінюючи хімічного складу, набувають нових хімічних та біологічних властивостей у зв'язку з внутрішнім перегрупуванням атомів у молекулі.
При досить інтенсивному та тривалому опроміненні шкіри через певний термін (латентний період, що триває зазвичай від 2 до 8 год), на ній виникає УФ-еритема – асептичне запалення. Максимальний розвиток еритеми при інтенсивному опроміненні спостерігається на 2 добу, коли настає некроз та некробіоз клітин епідермісу. До 3-4-го дня епідерміс товщає за рахунок молодих клітин базального шару. Еритема поступово зникає і з'являється лущення внаслідок відмирання клітин поверхневого шару шкіри та заміни їх молодими, виникає пігментація. Реакція шкіри (ступінь еритеми) залежить від довжини хвилі УФ-променів, віку хворих, локалізації впливу, функціонального стану ендокринних залоз, пори року.
Зміни, що відбуваються внаслідок виникнення еритеми, підвищують трофіку шкіри, мобілізують захисну діяльність закладених у ній елементів ретикуло-гістіоцитарної системи. УФ-промені в еритемних дозах стимулюють ріст ангіобластів, активізують утворення сполучної тканини, прискорюють процеси епітелізації тканин.
Найбільш стійка та виражена пігментація шкіри виникає при багаторазовому сумарному впливі всіх променів оптичного спектру в суберитемних дозах. Вона поглинає теплові промені (видимі та інфрачервоні), захищаючи організм від перегріву.
Деякі природні барвники (фурокумарини, ангеліцин, бергаптен, псорален та ін) викликають фотосенсибілізацію, що знаходить практичне застосування в косметології та дерматології при лікуванні вітіліго, різних форм псоріазу та інших захворювань (ПУВА-терапія).
УФ-промені можуть надавати і патологічний вплив, що виникає внаслідок їх передозування або нездатності організму усувати ушкодження, спричинені УФ-опроміненням. В останньому випадку можуть розвинутися пелагра, червоний вовчак, пігментна ксеродерма, шкірні порфірії та інші фотодерматози.
Для профілактики та лікування використовують лампи люмінесцентні еритемні (ЛЕ), люмінесцентні еритемні з рефлектором (ЛЕР), бактерицидні увеолові (БУВ), дугові бактерицидні (ДБ), дугові ртутні трубчасті (ДРТ) та ін.
У фізіотерапевтичній практиці застосовують біологічний метод дозування УФ-випромінювань за Горбачовим-Дальфельдом. За одиницю дози при цьому методі прийнято біодозу - мінімальну кількість УФ-випромінювання, достатню для виникнення на шкірі слабкої (порогової) еритеми. Біодоза виявляється у хвилинах опромінення.
Застосовують дві основні методики УФ-опромінення: загальну (опромінення всього тіла) та місцеву (опромінення частини тіла), що відрізняються за технікою проведення, дозування та дії. Схеми загального УФ-опромінення можна поділити на три типи: основну, уповільнену та прискорену.
При місцевому опроміненні найчастіше застосовують еритемні дози УФ-променів. За інтенсивністю умовно розрізняють: малі еритемні дози – 1-2 біодози, середні – 3-4 біодози, великі – 5-8 біодоз та гіпереритемні – понад 8 біодоз. В один день еритемними дозами можна опромінювати ділянку шкіри у дорослих площею не більше 800 см2, у дітей віком до 3 років – не більше 80 см2, від 5 до 7 років – не більше 200 см2 та старше 7 років – не більше 300 см2. Повторні опромінення тієї ж ділянки проводять через 2-3 дні, коли еритема зменшиться, при цьому дозу УФ-променів підвищують на 25-100%. Одну і ту ж ділянку опромінюють 3-4 рази.
Застосовують такі методики місцевого еритемного опромінення:
1) опромінення місця поразки;
2) опромінення полями, коли осередок поразок великий;
3) опромінення рефлексогенних зон (комірцевої, попереково-крижової, Геда);
4) етапне опромінення, або опромінення по зонах (все тіло ділять на 10 зон і послідовно опромінюють);
5) позавогнищеве еритемне опромінення, коли ділянка, ураження недоступна впливу, у цьому випадку опромінюють симетричну ділянку з розрахунком на співдружню нервово-рефлекторну реакцію;
6) «фракціоноване» опромінення проводять в основному у дітей за допомогою перфорованого локалізації (клеєнка розміром 30х30 см з 150-200 отворами діаметром 1 см). Застосовують для опромінення великої площі.
УФ-опромінення використовують у профілактичних цілях – для компенсації природної УФ-недостатності, загартовування, оздоровлення, підвищення стійкості до інфекційних та гнійничкових захворювань шкіри, а також для лікування піодермітів, еризипелоїду, нейродерміту, сверблячки, вугрової висипки, гніздової гсипної.
Протипоказання: злоякісні пухлини, схильність до кровотеч, туберкульоз легень, нирок, гортані в активній формі, функціональна недостатність нирок, підвищена нервова збудливість, підвищена чутливість до світла, кахексія, тиреотоксикоз, гірсутизм, генералізований дерматит, серцева ІІІ ступеня, важка форма атеросклерозу, гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, малярія.
Лазерне випромінювання. Лазери - оптичні квантові генератори (ОКГ), що перетворюють різного роду енергію на когерентне, монохроматичне випромінювання світла.
Характерні особливості лазерного випромінювання: монохроматичність (однокольоровість) - постійна кожному за лазера, суворо певна довжина хвилі; когерентність - сувора впорядкованість випромінювання у часі та просторі (усі випромінювання, хвилі знаходяться в одній фазі, збігаються за амплітудою та періодом). Ці властивості лазера дозволяють при необхідності отримати випромінювання високої інтенсивності, виняткової спрямованості - практично паралельний пучок світла, який може бути сфокусований в точку з діаметром, що відповідає довжині хвилі світла, що випромінюється ним.
У механізмі дії лазера на живі тканини, мабуть, мають значення теплова енергія, тиск світла, а при більшій потужності - вплив електромагнітного поля, ударний, фотохімічний, фотоелектричний ефекти та ін. - Стимулює репаративну регенерацію шкіри, слизових оболонок, кісток і нервів при їх пошкодженні, прискорює загоєння ран, опікових поверхонь, трофічних виразок.
Близько 50% енергії лазера поглинається шкірою. Під впливом лазерного випромінювання відбувається активізація рецепторів шкіри.
При дії лазерного випромінювання низької інтенсивності підвищуються активність обмінних процесів, холінестерази та трансамінази, а також проникність судин шкіри, збільшується концентрація РНК та глікогену.
Лікування проводять у вигляді безпосереднього опромінення вогнища ураження або на рефлексогенні зони, в тому числі на біологічно активні точки шкіри, що використовуються при акупунктурі. Сеанси тривалістю від 20 до 5 хв на полі (сумарно до 20 хв) проводять щодня або через день, на курс лікування 10-20 процедур.
Показання: бородавки, гемангіома, базаліома, пігментний невус, дерматофіброма, обмежений гіперкератоз, татуювання.
Протипоказання: інфаркт міокарда, інсульт (гострий період), недостатність кровообігу - ІБ ІІІ ступеня, туберкульоз легень в активній формі, кровотечі та схильність до них, локалізація патологічного вогнища на повіках.
